13.06.2021

Кава_та_Шамбертен

Кава і вино хвилюють мене давно. Але в основному весь час вони були окремо. Образно кажучи, кава вранці, вино вечором.  Ще образніше узагальнив таку взаємодію Кіплінг, своїми крилатими словами: «Захід є Захід. А Схід є Схід. І їм ніколи не зійтись». Але все ж буває так, що кава і вино сходяться досить близько. У моєму досвіді вони зблизилися, коли ще у 2006, посмаживши каву на Римарській я поїхав дивитись фінальний матч чемпіонату світу з фуболу, плануючи випити під час перегляду гарного вина.  Про це можна прочитати ось тут:

 

http://gastra.com.ua/ru/kofein/blog/coffee-and-wine-futbol/

 

А читаючи, та перекладаючи на українську мову роман Карен Бліксен «Із Африки» я зрозумів, що взаємодія кави і вина буває значно ширшою і глибшою, ніж може здатись на перший погляд. В кількох місцях своєї книги Бліксен (кавова фермерка у Кенії) описує пам’ятні моменти життя на фермі, пов’язані з вином. Наприклад, ось як закінчується пригода на кавовій плантації, коли Карен та Деніс полювали на левів:

«Ми  повернулися до будинку, Джума приніс і відкоркував пляшку. Ми були надзвичайно мокрі й брудні, в крові і в багнюці, тому не сідали, а стояли біля каміну у вітальні і  швидко пили це живе, співуче вино.» 

Щоб зрозуміти, чому те вино здалось таким «живим», та «співучим» - раджу прочитати розповідь про нічне полювання на левів у дощовому кавовому саду:

http://gastra.com.ua/ru/kofein/blog/kava_and_lions/

 

У книзі є ще кілька глибоких моментів, де вино відіграє важливу роль. Наприклад глава «Втікач відпочиває на фермі». Там на кавову ферму до Карен  заходить її майже земляк, швед Еммануельсон. За вечерею вона пригощає його бургундським вином Шамбертен, а потім ще пляшку дає йому в дорогу (дуже важку і небезпечну).

Шамбертен – це невеличка комуна в Бургундії, Франція, де роблять дуже гарне вино з винограду Піно Нуар.  З історії відомо, що це було улюблене вино Наполеона. Та і досі воно популярне. І так само досить недешеве. В наших краях зараз пляшка вина з Шамбертену коштує від 60 до 1200 Єврів. Хочеться вірити, що вино за 1200 у 20 раз краще за те, що коштує 60.  Але як це перевірити?

Я ж давно вже є затятим кавовим каптестером (значною мірою скептиком), которий не приймає на віру ніяких кавових авторитетів. Тобто усі «легендарні» копілюваки, блю-маунтіни, оспівані гейші, та інші «кандидати в наполеони»  - я порівнюю виключно пробуючи всліпу, щоб не давив авторитет Наполеона і  не морочили голову чари звабливих гейш. Вино за 1200 Єврів поки що я відклав на потім, а от пляшку Піно Нуару з Шамбертена 2014 року, за 60 Єврів - мені подарували недавно на день народження. І я її вирішив всліпу порівняти з українським Піно Нуаром, урожаю 2019. І не просто українським, а трохи навіть харківським, з виноробні «Гончарна Гора». Правда, виноград для цього вина було вирощено не в Харкові, а поблизу Херсона. Здавалося б, що там той Херсон у порівнянні з Бургундією? Але ж не забувайте, що саме біля Херсона в давнину робили вино греки, які вже жили в колоніях північного причорномор’я і робили там вино, коли в Бургундії ще мабуть полювали на останніх мамонтів. Від тої грецької Ольвії до сучасного Херсона - десь коло 40 км. Тобто, це саме ті місця, звідки пив вино Геродот, а може навіть і Гомер. Не кажучи вже про Пилипа та Сашка. Я маю на увазі відомого царя Філіпа, та його сина Олександра (Македонського).

 

Отже, цей мій капетстінг мав два зразки, відкритих одночасно, декантованих. З тою самою температурою, в однакових бокалах, пробував я їх на протязі десь години, щоб відчути вино у процесі розвитку. Мій каптестінг показав, що французьке вино від українського відрізняється і різницю можна легко відчути. Але от напевне сказати, яке краще – тут складніше. Французьке вино на 7 років старіше. Воно вже має не червоно-рубіновий, а трохи буруватий відтінок. Також воно має характерні початкові нотки, за якими його можна впізнати, та більш округлу кислотність. Українське вино кольором ближче до рубінового, воно більш різке, його кислотність ще не округлилась і щипає ніби у різних напрямках. Але його фруктові аромати сильніші і густіші. При нагріванні, у кінці бокала – українське вино дуже яскраве, зате французьке – більш цільне та гармонічне. У обох винах відчувається характер Піно Нуару, того вина, яке (у поміркованій кількості) бадьорить і надихає.

Особливо надихає відчуття різниці в ціні. Піно Нуар «Гончарної Гори» коштує 6 Єврів, а Шамбертен – 60. Але його пив Наполеон. Та ж Наполеон помер давно. І хто його знає, що б він пив, якби попробував ці два вина зараз. Адже Наполеон був надзвичайно розумний чоловік. 

Також розумною жінкою була і баронеса Бліксен, яка пила Шамбертен у Кенії на початку 20 сторіччя. Але хто б тоді привіз би їй Піно Нуару з української «Гончарної Гори»? Та якби і привіз, то невідомо, як би вона те вино називала. Адже вона там, слухаючи на грамофоні  платівки із  записами музики Стравінського (який походив з України, довго жив і творив свою  музику на Волині) – мабуть бачила на етикетці, що Ставінський - «ruSSian». Але ж зараз кожна притомна твереза людина сказала б їй: «Карен, ну ти ніби і не дурна… Але скажи, ну звідки б він взявся, той «russian» Стравінський - на Волині

email*

New password and instructions sent to your E-mail

Name
E-mail*
Phone number
Password*

Your E-mail registration confirmation of registration

To log through Facebook

Product added to cart