14.09.2012

Кенія. Точка відліку на безкрайніх просторах

14.09.2012

 

Кава Кенії. Це просто нескінченна тема, десь така ж безкрайня, як простори кенійських саван. Але на нескінченних просторах чого завгодно, навіть найбезкрайнішого, будь то Кенія, Сибір, космос – завжди є якась точка відліку. Людина потрапляє в неї випадково, чи вибирає її свідомо і починає з цієї точки свій новий шлях.

Я пробую каву з Кенії вже багато років, але свій теперішній відлік «обнулив» одним морозним лютневим вечором  в 2009. Якраз тільки посмажив трошки кенійської кави з недавно купленого мішка. Тут же заварив її в одній чашці, а в іншій – заварив нашу попередню каву Кенія АА FAQ, для порівняння. Цей новий мішок – був не зовсім звичайний. В цей час якраз так трапилось, що ні в кого з українських трейдерів зеленої кави не було звичайної тоді «порівняно недорогої» Кенії АА (FAQ). Якщо може не знаєте – FAQ означає «Fair Average Quality», тобто «Пристойна Середня Якість». Думаю, що означає «FAQ», якщо сказати це швидко – ви й без мене знаєте :).

Я трошки тоді «псіхонув». І подумав, що раз нема дешевої, то може попробувати якоїсь більш дорогої? Ну й через те, що за мої вже не маленькі роки до мене начіплялось багато всякого, такого різного, як наприклад «сибірський розмах», українське  «трошки, тільки для себе» і т.д.,  то  купив я тоді з кількох наявних Кеній – найдорожчу…

Отже, за вікном сонце тліло в холодному зимовому вечорі. З труби далекої ТЕЦ ішов товстий слід диму, чи пари. Так само пара підіймалась з чашок, що стояли переді мною, дві однакові. Де яка кава  і яка з них краща – треба було попробувати і зрозуміти.

 

Я  сьорбнув першу каву, відчув знайомий аромат FAQ, приємний, без зачіпок, рівний, плоский, як африканська савана. Попробував іншу – і навіть заціпенів. Якось само-собою вирвалось непристойне слівце «ох...ть...», яке означає високу ступінь здивування.  Ця друга кава була настільки яскравіша, що порівнювати було просто нічого. Це було приблизно як порівнювати чорно-білу фотографію райдуги з райдугою наяву.

І з того самого дня  – в Kofeїn нема дешевої Кенії…

А я з тих пір ще з більшою цікавістю узнаю все про Кенію, в інтернеті, ТВ, журналах, книгах. Знаменитий роман датської письменниці Карен Блікстен «Із Африки» - мабуть найкраще по стилю, що я читав про Кенію.

Хорошою кавою з Кенії з вами поділиться Kofeїn… А я ділюсь короткою цитатою з цього роману, що побачив світ у 1937:

Карен Бліксен, "Із Африки". Переклад. С.Зацаринного. Усі права застрежено :)

Ферма нгонг

У мене була ферма в Африці, біля підніжжя гір Нгонг.  Екватор проходить через ці місця, за 160 кілометрів на півночі, а ферма стоїть на висоті близько двох тисяч метрів. Вдень ви там відчуваєте, немов піднялись високо, майже до Сонця,  ранки і вечори там прозорі та спокійні, а вночі було холодно.

Таке географічне положення і висота разом створюють ландшафт,  якому немає рівних у цілому світі. Там немає нічого жирного, зайвого, надмірного; це була Африка пропущена через фільтр товщиною 2000 м, немовби чиста, відфільтрована сутність континенту. Кольори були сухі і випалені, як кольори  глиняної кераміки. Дерева мали легеньке делікатне листя, структура якого дуже відрізняється від листя дерев у Європі; листя на них не росте дугами чи куполами, а немов горизонтальними шарами, і такі форми придають високим одиноким деревам схожість із пальмами, або  романтичними  вітрильниками із підв’язаними вітрилами, а ближче до краю лісу з'являлось чудне відчуття, немов би весь ліс трошки вібрує. Над травою величезних рівнин старі покручені голі тернові дерева розкидані там і тут, а самі трави пахли пряно, наче чебрець або болотяний мирт; в деяких місцях аромат був такий сильний, що щипав ніздрі. Усі квіти, які ви могли знайти на рівнині, або на повзучих рослинах і ліанах місцевого лісу були мініатюрні, як квіти глибоких низин,  тільки на самому початку довгих дощів багато великих, масивних густо-пахучих лілій  розквітали посеред рівнин. Навколишні краєвиди були широчезними. Все, що ви бачили навколо - було сповнено величі, волі і незрівнянної шляхетності.

Головною рисою ландшафту і вашого життя в ньому - було повітря. Оглядаючись назад на своє перебування там, на тих високих африканських рівнинах - мене не залишає відчуття, що я жила весь той час в повітрі. Небо  рідко бувало густішим, ніж блідо-блакитне  або легко-фіолетове, з надзвичайною кількістю могутніх, невагомих, мінливих хмар, ще здіймались баштами одна над одною і пропливали над вами, але вони несли в собі який згусток синьої енергії, і на близькій відстані він забарвлював пасма гір і лісів у свіжу глибоку блакить. Ополудні повітря над землею оживало, немов палаючий вогонь; воно пульсувало, переливалась і блищало немов вода що біжить, відображаючи в собі всі речі навколо, часом створюючи чудові міражі. У цьому високогірному повітрі дихалося легко, створювалось відчуття життєвої впевненості і легкості на серці. На цих височинах я прокидалась вранці зі щасливою думкою: «Я тут, де й повинна  бути».

 

Гори Нгонг тягнуться продовгуватим пасмом  з півночі на південь, і вінчаються чотирма шляхетними вершинами, схожими проти неба на  нерухомі темні сині хвилі. Їх пасмо здіймається до двох з половиною тисяч метрів над рівнем моря, а якщо дивитись на них із заходу - на 600 метрів над навколишнім краєм; але на протилежному боці гори падають до рівнин нижче і крутіше, - майже вертикально вниз до Великої Рифтової Долини.

Вітер на тих височинах дме незмінно з Північного-Північного-Сходу. Це той самий вітер, що на узбережжях Африки та Аравії зветься Мусоном, Східним Вітром, улюбленим коником царя Соломона. Коли він дме тут вгорі - то відчувається якийсь опір повітря, немов би Земля пробивається вперед крізь космос. Вітер дме прямо в хребет гір Нгонг, тому схили цих пагорбів були б ідеальним місцем для злету планера, який підніметься вгору повітряними потоками, над вершинами гір. Хмари, які подорожують з вітром, облипають гори і повисають на них, випадаючи дощами. Але ті, які пройшли більш високим курсом і пропливли над хребтом - розчиняються на захід від нього, над палаючою пустелею Рифтової Долини. Багато разів я слідкувала з дому за просуванням цих потужних процесій і милувалася їх гордими плаваючими масами, як вони перевалюються через пагорби, розчиняються у синьому повітрі і плавно зникають.

На погляд з ферми пагорби змінювали свій характер багато разів протягом дня, іноді виглядали досить близько, а іншого часу дуже далеко. Увечері, коли темніло, ви дивились на них і спочатку здавалось, ніби в небі тонка срібна лінія була намальована по всьому силуету темної гори; потім, коли наставала ніч, чотири вершини, здавалося, були сплющені і згладжені, як ніби гора розтягувалася і розширювалася.

З Гір Нгонг відкривається унікальний краєвид, на півдні - величезні рівнини великої країни диких кочових тварин, яка тягнеться аж до Кіліманджаро; на схід і північ - це простори, схожі на парк, з пагорбами з лісом за ними, і хвилеподібний край Резервації Кікуйю, що простягається до гори Кенія, за сто шістдесят кілометрів, - мозаїка з маленьких квадратних кукурудзяних полів , бананових садів і пасовищ, де тут і там видно синій дим з місцевого села, з невеликих скупчень гостроверхих круглих хаток. Але на Захід, глибоко вниз, лежить сухий, подібний до поверхні місяця краєвид Африканської Впадини. Там бура пустеля нерівномірно втикана маленькими кущиками колючок, прорізана слідами звивистих сухих русел, що утворюють криві темно-зелені стежки; це ліси могутніх, густо переплутаних мімозових дерев, з шипами, гострими як шила; ще тут ростуть кактуси, і це рідні місця для  Жирафа і Носорога.

Ця гірська країна, коли ви потрапляєте до неї, надзвичайно велика, мальовнича і таємнича; урізноманітнена довгими долинами, заростями, зеленими схилами і крутими скелями. Ще вище, під однією з вершин, є навіть бамбуковий гай. Там між пагорбами є джерела і колодязі; біля них я і ставала табором.

У мої часи Буйволи, Антилопи Канна і Носороги жили на Нгонгських пагорбах, - дуже старі Місцеві пам'ятали часи, коли там були слони,  і мені завжди було шкода, що всі гори Нгонг не були віднесені до заповідника. Лише невелика частина їх була заповідником диких тварин, а віха на Південному піку позначала межу цього Заповідника. Колонія процвітала, а Найробі, столиця, поступово переростала у велике місто, Гори Нгонг могли б стати для неї незрівнянним парком дикої природи. Але під час моїх останніх років в Африці багато молодих крамарів з Найробі виїздили на пагорби по неділях, на своїх мотоциклах і стріляли у все, що бачили, і тому великі дикі тварини втекли з пагорбів, через кам’янисті, вкриті колючками землі далі на південь.

Вгорі, на самому хребті по чотирьох вершинах було приємно походити; трава там була коротка, як на газоні, місцями розірваному сірими кам’яними вкрапленнями. Уздовж хребта, вгору і вниз по вершинах, звивистим шляхом пробігала звірина стежка. Одного ранку, коли я якраз отаборилась на пагорбах, я йшла цією стежкою, і побачила свіжі сліди і гній стада Еланд (антилоп канна). Великі мирні тварини йшли довго, виходили на хребет на сході сонця, і неможливо собі уявити, щоб вони прийшли туди з будь-якої іншої причини, ніж просто подивитися, далеко в обидва боки, на землю внизу.

На моїй фермі ми вирощували каву. Ця земля сама по собі знаходилась трошки вище, ніж для нормального вирощування кави, і тому це була важка робота. Ми ніколи не були багаті на фермі. Але кавова плантація - це така річ, яка вас затягує і не відпускає, і там завжди є що робити: ви взагалі завжди трохи відстаєте від розкладу необхідних там робіт.

Посеред дикої природи і нерівномірності цієї країни шматок землі, впорядковано спланований і засаджений, виглядав дуже добре. Пізніше, коли я літала над Африкою і побачила мою ферму з неба, я була переповнена захопленням від плантації, яка лежала яскраво-зеленою посеред сіро-зелених навколишніх земель, і я зрозуміла, як гостро людський розум прагне до геометрично-правильних фігур. Вся країна навколо Найробі, особливо на північ від міста, розпланована подібним чином, і там живуть люди, які постійно думають і говорять про посадку, обрізку або збирання кави, які навіть вночі в ліжку медитують над вдосконалення своїх кавових фабрик.

Вирощування кави - довга робота. В ній не все виходить так, як ви собі уявляєте, коли, молодий і сповнений надій, під проливним дощем носите ящики ваших сяючих молодих кавових саджанців з розплідника, саджаєте їх з допомогою  фермерських рук у викопані рівними рядочками ямки у мокрій землі, де вони будуть під вашим пильним оком рости, а ви будете їх затіняти від палючого сонця, закриваючи гілками, наламаними з навколишніх кущів, бо непомітність необхідна для всього молодого, щоб воно зуміло окріпнути. Проходить чотири-п'ять років, поки  дерева почнуть родити, а тим часом на землі будуть посухи, хвороби, міцні місцеві бур'яни виростуть густими заростями на полях - розбійники, чиє шорстке продовгувате насіння чіплятиметься до вашого одягу та панчіх. Деякі дерева виявляться погано посадженими, з зігнутим корінням; вони засохнуть, як тільки почнуть цвісти. Ми  саджали близько півтори тисячі кавових дерев на гектар, а я мала двісті сорок гектарів землі під кавою. Мої воли з року в рік тягали культиватори вгору і вниз, між рядами дерев, багато тисяч кілометрів, терпляче, чекаючи від землі прийдешніх щедрих дарів.

На кавовій фермі бувають часи надзвичайної краси. Коли плантація цвіте на початку великих дощів, вона випромінює світло, немов сяюча біла хмара, завбільшки понад двісті гектарів - світиться посеред туману і дрібного дощику. Квіти кави випромінюють ніжний, тонкий, трохи гіркуватий аромат, схожий на цвіт терну. А коли кавовий сад почервоніє від стиглих ягід, всіх жінок і дітей, яких вони називають Тото,  разом з чоловіками кличуть збирати ягоди кави з дерев; потім маленькими візочками і возами зібрані ягоди привозять на фабрику біля річки. Наша переробна фабрика ніколи не була ідеальною, але ми спланували і побудували фабрику самі і добре на ній все продумали. Одного разу вона згоріла і довелося відбудовувати фабрику знову. Велика сушарка для кави постійно оберталася, ворочаючи каву в своєму залізному череві зі звуком, схожим на шелест камінців у хвилях на березі моря. Іноді кава висихала посеред ночі і її потрібно було висипати якраз в цей час. Це був мальовничий момент, коли  навколо сушарки радісно сяяли темні обличчя, освітлені штормовими ліхтарями, що висіли у павутинні і кавовому лушпинні скрізь по величезній площі фабрики. Було таке відчуття, що фабрика немов висить посеред африканській ночі, як яскравий коштовний камінь у вусі ефіопки. Потім каву облущували, перебирали і сортували, вручну, а потім зсипали в мішки, які  зашивали сідельною голкою.

І нарешті якось рано вранці, ще затемно, ніжачись в ліжку я чула, як вози, завантажені доверху мішками з кавою, дванадцять мішків важили тонну, в кожен віз запряжено  шістнадцять волів - починали свій скрипучий шлях до залізничної станції в Найробі, підіймаючись на довгий пагорб біля фабрики, з брязканням і криками погоничів, що бігли поруч з возами. Мені було приємно думати, що попереду у них лише один цей відрізок шляху йде вгору, а решта дороги - тільки вниз, бо ферма моя лежала більш ніж на триста метрів вище Найробі. Вечором я пішки виходила назустріч цій процесії, що поверталася додому. Зморені воли повісивши голови тягли порожні вози, волів вели так само поморені Тото, а поруч поволі йшли дорослі візники і їх довгі батоги тяглись за ними у дорожній пилюці. Тепер ми зробили свою роботу. Через кілька днів кава буде вже в морі і нам лишалось тільки надіятись на удачу на великих кавових аукціонах в Лондоні.

Всього у мене там було 2400 гектарів і окрім кавової плантації землі вистачало і на інше. Частина землі була під природним лісом, а близько 400 гектарів землі займали сквоттери, які назвали цю землю «шамба». Сквоттерами були Місцеві, які за цих кілька десятків соток землі, яку вони орендували у білого фермера - повинні були відпрацювати на цього фермера певну кількість днів на рік. Мої ж сквоттери, я так думаю - дивились на ці відносини трошки під іншим кутом, бо багато хто з них народився на цій землі, як і їх предки і мабуть вони розглядали мене як ще одного, але головного сквоттера на цій фермі. Земля цих сквоттерів була більш активно використовувана, ніж інші землі ферми і тому вигляд її постійно мінявся в залежності від сезону. Кукурудза виростала висока і коли я йшла між рядками по твердо втоптаній стежці і голови моєї не було видно, то кукурудзу починали збирати. Квасоля також росла на цих полях, її збирали і облущували жінки, а коли все було зібрано, то залишки стебел і листя збирали в купи і палили, тому в певні сезони на фермі там і тут здіймались стовпи синюватого диму. Також Кікуйю вирощували солодку картоплю, листя якої виглядало як виноградне і вкривало землю щільним заплутаним килимом, також у них росли багато різних жовтих і  зелених плямистих гарбузів.

Де б ви не йшли між цими шамбами, перше, що потрапляло на очі - це задня частина маленької старої жінки, що копалась у своїй землі, немов картинка страуса, який ховає свою голову в піску. Кожна сім’я Кікуйю мала кілька маленьких круглих гостроверхих хаток і комірчин; місце між цими хатками було життєвим простором, земля там була втоптана, немов бетон; тут мололи кукурудзу, доїли кіз,  бігали діти і кури. Коли вже починало пізно по обіді сутеніти, на полях солодкої картоплі навколо хаток сквоттерів я зазвичай полювала на фазанів, а дикі голуби в цей час воркотіли свої нескінченні пісні десь між гілок високих пухнастих дерев, які там і тут росли на шамбах, залишки лісу, що колись вкривав всю землю ферми.

Крім того, ферма мала кілька сотень гектарів пасовищ. Там росла висока трава, яка мов море хвилювалась при сильному вітрі, а малі Кікуйю пасли там батьківських корів. В холодний сезон вони носили з собою маленькі плетені корзинки, де тліло вугілля, яке вони брали з домашніх вогнищ. Іноді  це призводило до великих  трав’яних пожеж, що було справжнім лихом для ферми. В роки посухи на ці пасовища приходили зебри і антилопи канна.

Найробі було нашим містом, за 18 кілометрів, вниз на рівнині поміж пагорбів. Тут були Будинок Уряду, великі центральні офіси і звідси керували країною.

 

email*

Новый пароль и инструкция высланы на ваш E-mail

Имя
E-mail*
Номер телефона
Пароль*

На ваш E-mail выслана ссылка с подтверждением регистрации

Войти через Facebook

Товар добавлен в корзину