08.07.2019

Харар. Історія триває

У нас закінчується кава з Харару, від кооперативу Кубсіту, що з кооперативної спілки Черчер-Ода Бултум. 

http://gastra.com.ua/ua/kofein/blog/efopya-xarar-kooperativ-kubstu-grejd-3/?fbclid=IwAR3diJavDONydthLsVDRtju6CVfjTEtpjyeNh5O1qajOubXUbjaZfdhkiJg

Замість неї ми знайшли нову. Кожна нова кава з Харару – це нова сторінка в житті і як не крути, але і в історії. Бо кава Харару була мабуть першою, яку вивезли з Ефіопії багато сотень років тому і хоч би вже через це - вона нерозривно вплетена в світову історію.  Я вже посилався на попередні замітки про події з життя відомих людей, пов’язаних з Хараром, таких як Річард  Бартон, Артур Рімбо,

http://gastra.com.ua/ua/kofein/blog/xarrar-nebolshoj-gorodok-v-vysokogore-na-vostoke-efiopii-skoree-vsego-imenno-iz-etix-mest-kofe-poshel-stranstvovat-mirom/

Олександр Булатович та ефіопський хлопчик  Васька. 

http://gastra.com.ua/ru/kofein/blog/xarar-i-vaska/

Зараз з’явились нові оповіді, пов’язані з Хараром, наприклад із книжки Сергія Сингаївського «Дорога на Асмару». Тут до тисячолітньої історичної павутини Харару приплітаються вже не тільки родичі Васко Да Гами, що колись в Ефіопії були воїнами Христа, а й недавні кубинські борці за московський "комунізм", яких  можна вважати воїнами антихриста.

https://www.facebook.com/kofeinukr/photos/a.316910768332315/2252299268126779/?type=3&theater

 Тобто, з кожним витком історичної спіралі виринають  якісь нові сюжети, яких спеціально придумати неможливо.  

Так і тут.  Якраз допивав останню каву зі спілки  Черчер Ода Бултум, як трапилась мені книжка авторів Getu Bekele and Timothy Hill, «A Reference Guide to Ethiopian coffee varieties». Крім безлічі цікавезної інформації про каву - в книжці пояснюється значення виразу «Ода Бултум».  Виявляється, що походить воно із Гада, місцевої (народу Оромо) системи демократичної політики. В цій системі - влада передається мирно і демократично раз на 8 років. Можливо (як зазначають автори), цю систему можна вважати одним з джерел сучасної ефіопської демократії. Згідно Гада, мітинги і збори проходять у затінку одного з місцевих розкидистих вічнозелених дерев, що звуться Одаа, або Ода.

Недалеко від селища Мечара, що в горах Черчер – росте одне дуже велике і старе дерево Ода, що отримало навіть власну назву. Воно зветься Ода Бултум. І в його затінку раз на 8 років проходить  зібрання, де вибирають, хто буде правити в цих місцях наступні 8 років. Учасники такого зібрання сидять колом навколо дерева, обговорюють справи і голосують. Коли люди сидять колом – то ніяке місце підкреслено не виділяється, тобто формально всі мають рівні позиції і рівні права. Я  був у Ефіопії дуже недовго, але навіть за ті кілька днів мені траплялось на очі, як люди там сидять отак колом і про щось розмовляють. Засідань дорослих мені сфотографувати не вдалось, а от як виглядає така нарада у дітей. А вони ж повторюють те, що бачать у дорослих:

 

Крім того,  іменем цього дерева (Бултум) було названо один з сортів дерева кави, яке було відібрано місцевою кавовою дослідною станцією, що розташована неподалік від дерева зборів Ода Бултум. Кавове дерево сорту Бултум добре пристосовано для вирощування в місцевому кліматі. Кава Бултум стійка до CBD (Хвороби Кавових Ягід), дає добрий урожай і має чудову якість в напої, з солодкими шоколадними ароматами, які узагальнено називають ароматом Мокка.  Може і ми пили цю каву сорту Бултум, п’ючи наш Харар Кубсіту, зі спілки  Черчер Ода Бултум?

Але, як зазначено вже на початку - кава Кубсіту, з Черчер-Ода-Бултум закінчилась і ми знайшли нову каву з Харару. Вона від відомого експортера ефіопської кави, фірми Моплако. З Моплако у мене пов’язана своя історія.

В 2007 році чемпіон України Руслан Якубов (тоді він працював в Kofein) виступав на чемпіонаті світу серед баріста, який проходив у Токіо.  Я Руслану там допомагав носити «чамайдани», пробувати каву,  і вести хроніки його великих справ. І от в якийсь із днів чемпіонату вечором я щось відносив у Русланову «тумбочку». Ця «тумбочка» була у спеціальній кімнаті, яку організатори виділили учасникам для зберігання речей. Вдень, коли навколо було багато відвідувачів виставки і чемпіонату, біля кімнати стояв охоронець, який перевіряв, щоб туди заходили тільки учасники чемпіонату, або їх тренери. Але вечором відвідувачів уже не було і охоронець мабуть теж вже пішов додому. Ніхто на вході у кімнату нікого не перевіряв і в кімнаті я помітив, що від тумбочки до тумбочки ходить якийсь незнайомий мені літній чоловік. Я підійшов до нього, щоб поцікавитись, що він тут робить. Дядечко показав свій бейдж, на якому було написано, що він з Ефіопії і його звати Янні Георгаліс.  Він мені по змовницькі підморгнув і пояснив, що таємно кладе в тумбочку кожного учасника свій подарунок. Подарунок – це була зелена коробочка, із зображенням золотої трикутної зірки, а в коробочці лежала капінгова ложка і візитівка його фірми, ефіопського експортера зеленої кави Moplaco. Янніс мені пояснив, що абревіатура Moplaco означає Моccа Plantation Coffee, це компанія, яка вирощує каву біля Харару  і його подарунок (ложка) для того, щоб чемпіони-баріста з допомогою цієї ложки розвивали смак до хорошої кави. Я сказав йому, що у нього досить незвичайне прізвище, як для ефіопа. На що він відповів, що прізвище його насправді грецьке і що греки ще з античних часів займаються торгівлею в Абіссінії, в Червоному Морі  і аж до Індії. І він теж з дитячих років цим займається.

Ложка Янні Георгаліса - Руслану сподобалась і виявилась дуже до речі. Тоді в наших краях ще  рідко у кого можна було побачити таку професійну ложку. Руслан пив нею багато смачної кави і навіть якось з її допомогою пробився до фіналу чемпіонату України з каптестінгу. Але у фіналі тоді переміг інший баріста Kofein, Віталій Воловиков. На фото – троє фіналістів того чемпіонату (усі з Kofein) і серед них Руслан, з тією самою ложкою:

 

Через деякий час я гортав якийсь професійний кавовий журнал і там прочитав, що Янні Георгаліс помер. У кавовій торгівлі Ефіопії весь час бурхливі часи, виробників і експортерів  постійно то організовують до нових порядків, то пресують (про це, наприклад - почитайте книжку Сергія Сингаївського «Дорога на Асмару»), то саджають, або і ще гірше. Так от кілька років тому був момент, коли багатьох кавових експортерів уряд позбавив експортної ліцензії і відібрав у них всю каву (тисячі тонн), яку ті наче б то притримували на своїх складах. Але фірма Моплако і досі на плаву і тепер керує нею Хелена Георграліс – дочка того самого Янні Георгаліса. Цією весною вона приїздила до України, виступала перед українськими кавовими професіоналами. Я на її лекцію не потрапив, бо пізно дізнався про цей візит. А коли дізнався – то вирішив зателефонувати Маркіяну, організатору візиту Хелени. Маркіян дав телефон Хелені і я розповів їй цю свою історію, як я зустрічався з її покійним батьком. У відповідь була тиша, потім трубку взяв Маркіян і сказав, що Хелена не може говорити, вона плаче. Ще через пару місяців, сьорбаючи каву у Берліні іншою ложкою (з не менш драматичною історією, яку я може розповім потім) – я побачив, що поруч проходить Хелена і ми нарешті познайомились.

А зараз от трапився нам цей Харар, від фірми Моплако. Вони обидва по своєму гарні і я не можу сказати, який Харар кращий - попередній, від Кубсіту з Черчер Ода Бултум, чи нинішній, від Моплако. Але одне можу сказати точно – життя коротке і каву треба пити хорошу. А особливо, коли вона  ще й з історією :)

 

 

email*

Новый пароль и инструкция высланы на ваш E-mail

Имя
E-mail*
Номер телефона
Пароль*

На ваш E-mail выслана ссылка с подтверждением регистрации

Войти через Facebook

Товар добавлен в корзину