Ферма Нефас, Сідама, Ефіопія
Ефіопія. Сідама, ферма Нефас
Регіон: Сідама, зона Гуджі, Оромія
Ферма: Нефас
Координати плантації: 5°41'1.62"Півн. ш. 38°50'3.49" Сх. Довг.
Млина: 5°46'3.54"Пн. 38°53'42.64"СД
Сорт: місцеві сорти
Ґрунти: лісові, м'які
Висота над рівнем моря: 1600-1700 м.
Опади: 1200-1600 мм на рік
Якось мов би не так і давно побував я на кавовій фермі Нефас. Вона знаходится в Ефіопії, в Оромії, регіон Сідама, зона Ґуджі, на окраїні невеликого містечка Шакісо. В цих місцях зараз в основному проживають Оромо, або ще їх називають Галла. Це найчисельніший народ Ефіопії.
Ферму було засновано в 2000 році. Керують нею грамотні молоді менеджери. Я вже досить немолодий, але малограмотний, бо імена їх не записав і забув.
Кавових ферм з великими власними плантаціями в Сідамі дуже небагато. Я був на трьох із них – на Нефас, Суке Куто і Шакісо. Всі вони розташовані недалеко одна від одної, в районі навколо Шакісо. Мабуть створили ці ферми в рамках якоїсь державної програми чи кампанії.
У Нефас власна плантація кави має площу біля 200 Га. Також їх млин приймає ягоди від навколишніх дрібних фермерів, що вирощують каву на своїх невеличких ділянках.
Місцевість тут гориста, в основному вкрита вологим дощовим лісом.
Ґрунти під кавою на плантації Нефас більшістю лісові, пухкі, дреновані. Вся кава тут росте в затінку великих лісових дерев. Родючий шар лісового ґрунту складає більше метра.
Нефас обробляє каву і сухим і митим способом. При сухій обробці спілі ягоди розкладають на «африканські ліжка» (це столи, покриті сіткою) зразу після збору. Ці ягоди треба значно частіше і сумлінніше перевертать, бо при сушці цілих ягід більше ризик ці ягоди зіпсувати. Сушка ця проводиться на сонці, на відкритій, добре провітрюваній місцевості, що сприяє рівномірному висиханню і майбутньому тривалому зберіганню зерен кави.
Але небезпека для урожаю є не тільки од недобросовісної сушки ягід. Напевне в навколишніх густих лісах є досить бажаючих ці ягоди стибздить «для домашнього вжитку». На такий випадок тут гуляє цей дядько з автоматом. Це не просто якийсь «активіст», або «ополченець» з автоматом «з воєнторга». Це ліцензований державою поліцейський. Я цікавився. Так дядько мене запевнив, шо не промаже, єслі шо… ;)
Також ферма переробляє каву і митим способом. Для того, щоб обідрати з ягід шкірку і м'якоть – використовують ось такий от депульпер:
Після депульпера на шкарлупках лишається трохи м’якоті і щоб її відокремить - зерна засипають в ці бетонні басейни, заливають чистою водою і тримають так близько доби. Під дією природних ферментів м’якоть твердіє і відокремлюється від шкарлупок (парчменту). Остатки її змивають в цих похилих жолобах.
На фермі працює біля 50 постійних і 150-200 сезонних робітників. Для сезонних робітників передбачено тимчасове житло (в стилі наших «курятників» біля самого Чорного Моря для невибагливих відпочивальників), безкоштовне харчування і базові медичні послуги. Як видно на фотографіях – ягоди збирають і діти.
Збір кави тут – одна з небагатьох можливостей заробить грошей.
Тому нею користуються всі.
Млин Нефас знаходиться на окраїні містечка Шакісо. А плантація – десь за 10-11 км, на схилах долини невеличкої річки Чакета. І сама долина річки і навколишній район взагалі – багаті золотом. Тут діють як великі промислові золоті копальні, так і багато дрібних золотошукачів. Поблизу озер, річок і рівчаків, де є вода для промивки золота - вся місцевість вкрита ямами, нагадуючи місячний ландшафт. Місцями в ямах копошаться «копачі». Ну, приблизно як у нас в Рівненській чи Житомирській області риють бурштин. Золотошукачі є серйозними конкурентами для кавових фермерів в змаганні за робочу силу.
Одину з великих копалень видно на цій спутниковій фотографії, це поруч з озером, трошки північніше Reji.
А є у кави там ще один конкурент – кат. Це кущ, схожий на коку. Його свіже листя розжовують і тримають в роті у вигляді кульки за щокою, щоб висмоктати весь сік. Це дає певний «заспокійливо-збуджуючий» ефект. Наркотик, коротше кажучи. Жують його в тих краях всюди і майже поголовно. Росте він там же, де й кава – у теплому вологому високогір’ї. Продається кат скрізь, починаючи з сільського «магазину» в придорожньому хліві
і закінчуючи спеціальним базаром, поруч з центральним стадіоном столиці, Аддіс-Абеби.
Більш того, як казали мені місцеві знавці, кат – важливий експортний товар. Один з моїх тамошніх знайомих узнавши, що я приїхав з України сказав, що знає й інших українців. Виявляється, це українські льотчики, що на вантажних літаках возять кат з Ефіопії в Ємен. Зустрітись з земляками я не встиг. А кат - пожував пару листочків, просто попробував. На смак – як стручки зеленого горошку. За «приходом» я не гнався, бо це «не мій путь».
Мій путь – кава. :) Яку в таких от стараннях добувають в цьому районі Сідама.
Сідама велика і кави там багато. І кави різної. І кожна кава – неповторна.
До речі, кава з ферми Нефас зайняла перше місце в 2011 році в конкурсі African Fine Coffee Awards.
