06.03.2019

Кенійська мова кави, чи кава мови

Недавно (5 березня 2019) ми з Русланом Карелашвілі розмовляли про Кенію. Ну, не взагалі, а про каву. Кожній більш-менш кавово-освіченій людині відомо, що Руслан – великий спец по Кенії.

На каві з Кенії він став першим чемпіоном України по заварюванню кави альтернативними способами. А потім ще  (теж на Кенії) мало не став чемпіоном України серед баріста,  ставши другим. І чогось ми заговорили про те, що до хорошого швидко звикаєш. Тобто, коли довго п’єш хорошу Кенію – то звикаєш до неї і з часом починає здаватись, що вона не така вже і яскрава. Щоб знову відчути цю різницю – треба попробувати цю Кенію в прямому порівнянні з якоюсь іншою кавою. І тоді відразу розумієш, що означає «хороша Кенія». І тут я згадав про свою замітку на цьому блозі про те, як я колись давно так от «втемну» пробував і порівнював дві Кенії: одна просто досить дешева, а інша – просто досить хороша. Знайшов цю замітку, почав читати. І що мене вразило перше – ца дата. Виявляється, ті Кенії я пробував РІВНО ДЕСЯТЬ років тому. Тобто вже десять років  у Кофеїн нема «дешевої» (тобто поганої) Кенії.  Ось тут можна прочитати про той випадок, коли я «прозрів»:

http://gastra.com.ua/ru/kofein/blog/kenya-tochka-vdlku-na-bezkrajnx-prostorax/

А що мене вразило не менше, а може і ще більше – це подальший текст. Я там далі привів цитату із роману Карен Бліксен «З Африки», російською мовою.  Почав читати цю цитату – і щось мені здалось «не так». Відразу не зрозумів що, але текст цей виглядав якимсь ненатуральним, грубо кажучи «рогатим». Мало не в кожному реченні «стирчали» якісь занози, за які я  чіплявся і не міг зрозуміти, про що воно написано. Немов би про Кенію і про Карен Бліксен – але немов і не про тих.  І я згадав, що з пів року тому дивився фільм по цьому роману, на англійській мові. А ще десь  в цей же час – прочитав цей роман теж на англійській мові, тобто на мові оригіналу. І от тепер, читаючи про те саме в перекладі якогось російського перекладача  Кабалкіна - до мене  дійшло, що я читаю дуже іншу книгу. Всі ці: «в преддверии героической битвы», «склоны возвышенности», «в туземных деревеньках», «африканец крестьянствовал с семьей» - формують таке враження, немов на музику Вагнера наклали слова тамбовських частушок (добре що хоч без мату) і назвали це італійською рок-оперою. Коротше кажучи – нехай не ображається на мене той Кабалкін, але читати це я вам не рекомендую. Досить уже дивитись на Кенію «коцабськими» очима.  Треба дивитись своїми. Якщо вже не наяву, то хоча б у книжці. Тому я  вирішив далі просто помістити копію того самого тексту в оригіналі. І тут задумався. І почав сам собі  задавати питання. От, чому Карен Бліксен (датчанка) написала цей свій роман англійською мовою?  Перше, що можна подумати, це тому, що події роману відбувались в Кенії. А там Карен спілкувалась більше англійською і звикла до неї. Але ж писала роман вона вже в Данії, через кілька років після того, як її кенійська кавова ферма збанкрутувала і Карен повернулась додому, в Данію. Чи може Карен там настільки відвикла від данської мови і стала повністю англомовною?  Мов би теж ні, вона ж в Кенію поїхала вже у зрілому віці, та і решту життя прожила в Данії.  А чому, раз вона багато років жила в Кенії і більшу частину свого життя там прожила серед місцевих жителів, то не вивчила там місцеву мову суахілі, або кікуйю?  І не написала (або хоча б не переклала) свій роман цією мовою?  Думаю, що скоріш за все, тут діяв складний, але всім нам відомий (з власного досвіду) комплекс відношень мови колонізатора і мов колонізованих. Адже, хоч Карен і була в Кенії в якості колонізатора, (по відношенню до кікуйю), але по відношенню до англійців вона була у відношенню підлеглості, тобто теж якоюсь мірою колонізованою. І волею-неволею мусила була перейти на англійську мову і так з нею зжитися, що вона замінила їй рідну мову. Як от наприклад всім відомий письменник Микола Гоголь, який писав російською, хоча був українцем і знав, яка мова йому рідна, а яка чужа. Ну, що вже там Гоголь – він далеко, та і взагалі помер давно. А от взяти дуже близький приклад (близький мені, перш за все), тобто мене. Я україномовний, більшу частину свого життя прожив в Україні, але мова російських колонізаторів (а зараз багато моїх російських «друзів» уже «не шифруючись» називають українців «індєйцамі», чи «тузємцамі») так обліпила мене з усіх боків і з самого дитинства, що відірватись від неї досі не можу (хоча, писати російською вже перестав). І точно так, як Карен Бліксен по відношенню до  кікуйю, на землі яких вона жила і визискувала їх від імені колонізаторів, спілкуючись з ними англійською мовою колонізаторів (і будучи при цьому сама колонізованою) - так само і я спілкувався російською мовою колонізаторів по відношенню до представників колонізованих народів, як от чувашів, татар, башкир, узбеків, азербайджанців, вірмен, хантів, ненців та і таких самих як я колонізованих колонізаторів (українців).

  Хитро закручено, правда ж?  І «викрутитись» з цього непросто.  Але переді мною є кілька прикладів (їх багато, але я опишу парочку, що пов’язані з Кенією і кавовим світом), що все буває  інакше. Або зовсім інакше. Тобто, як відбувається мовна взаємодія, якщо вона проходить без тиску контексту «колонізатор-колонізований»? Колись я зустрів одну голландку, її звати Розе Ван-Астен. На фото вона зліва.

Її батьки (голландці) працювали лікарями в кількох країнах Африки. Там вона і народилась (в Мбабане, Свазіленд) і прожила поза Голландією років десь до 14. Батьки з нею звичайно спілкувались рідною мовою, але вони були дуже зайняті своєю лікарською роботою і її виховання було покладено на місцеву няню, місцевий дитячий садок і школу. І Розе виросла (будем так казати) суахілі-мовною. Вона також знала трохи (через пень-колоду) свою голландську і трошки краще англійську.  Я пару раз чув (і бачив) як Розе розмовляла з жінками із Танзанії, чи Кенії. Це треба бачити. Особливо, коли ця африканська жінка не знає Розе і розмовляє з нею вперше. Такого щирого подиву, як у них (іноді до сліз) я в своєму житті бачив не часто. Що іще цікаво – це процес повернення Розе до Голландії. В Голландії Розе (а їй було біля 14 років) просто не прийняли в школу, бо вона на знала голландської мови на такому рівні, щоб там вчитись.  Їй довелося ще рік ходити у спеціальну школу (вона її називала «в школу для тупих»), де в основному вчили мову. Уявляю собі, який би зараз у нас «вой» піднявся, якби якогось хоч одного  14-річного «русскоязичного» підлітка попросили піти на рік у «школу для тупих» і вивчити там українську. Але, як показує наш сумний досвід (і його ще сумніші наслідки) останніх років – починати це треба було «ще вчора».

А ще досвід Розе далеко не поодинокий. І процес такого типу мовної взаємодії буває ще химернішим (хоча, здавалося б – куди вже химерніше:).  Розе розповіла мені про одного свого однокласника по школі в Танзанії. Його батьки данці (Карен Бліксен – прівєт!!!), що також працювали в Африці. Він, як і Розе  теж виріс у місцевому африканському мовному оточенні. Коли сім’я повернулася в Данію – він теж повернувся. Але не цілком. Він так вріс в Африку, а Африка так вросла в нього – що повернувся він не цілком і не на зовсім. По перше, він одружився на чорній жінці з Танзанії. А по друге – ще з Африки продовжив займатись музикою і став надзвичайно популярним Східно-Африканським співаком в стилі Бонго-Флава. Своїми піснями на мові суахілі він «ставить на вуха» цілі стадіони. Хоч ми з ним і «друзі» на Фейсбуці, але я навіть не знаю, як його звати насправді по данськи. Він відомий світу за своїм сценічним ім’ям Мзунгу Кічаа. Ці слова означають «Божевільний Білий».  Як написала про нього газета Guardian Network Africa: "... We say, just keep doing what you're doing, crazy white man.", тобто: «…Ми кажемо, продовжуй робити те, що ти робиш, божевільний білий хлопець.»

 https://www.youtube.com/watch?v=8cgVBKtGb9M

При відповідному настрої (навіть не знаючи мови суахілі) на його піснях можна «залипнути» надовго.   

Під ці чудернацькі слова і ритми кава з Кенії, Танзанії чи Ефіопії «заходить» особливо органічно. І якби я пив не цю каву, а щось інше – то навряд чи зміг би розказати вам (та навіть і собі) про все оце  :)

email*

Новий пароль інструкція надіслано на ваш E-mail

Ім'я
E-mail*
Номер телефону
Пароль*

На ваш E-mail вислано посилання з підтвердженням реєстрації

Увійти через Facebook

Товар додано в кошик