Щеплення від ностальгії
Вже давно помічено, що коли щось хороше закінчується – то неминуче виникає ностальгія. Колись (років з 10 тому) була у нас чудова кава. Була вона у ось такому красивому мішку:
Кава була з Мексики, Санта Ріта Гіганте. Великого відбірного розміру зерна, мабуть скрін 19 чи й більша. Кава була не тільки смачна і «красіва в усіх смислах», але через це і трошки дорожча, ніж інші сорти. І продавалась вона набагато довше за інші. Як довго – не пам’ятаю, але порядок цифр був такий, що якщо мішок «популярної не дуже дорогої» Бразилії продавався за місяць, то цей мішок Санта Ріти – десь може за рік. Під кінець цього року ми пожарили останні пару кілограм і зітхнули з полегшенням – нарешті вона закінчилась і можна почати щось інше. Ми роздали ці останні кілограми по кав’ярням, пройшло пару днів - і тут «почалося». В деяких місцях каву вже продали – і виявилось, що якраз у Санта Ріти було багато любителів, постійних покупців. Кілька з них були навіть з інших міст і купували цю каву через знайомих «гонців» (інтернет-магазину тоді не було), або замовляли по телефону. Ці любителі спочатку запитували цю каву у баріста, дзвонили і їздили по кав’ярням, навіть знайшли телефон обжарки і туди дзвонили і просили «трошки Санта Ріти»… Коротше кажучи – мабуть пару тижнів був такий собі локальний, але напружений ажіотаж. А коли все ж кава повністю закінчилась, то ще років два-три її згадували і нагадували нам, що було б класно знову її купити, що «от колись були часи… а яка кава тоді була…зараз такої вже нема…» і т.д. і т.п. Але такої кави купити ми більше не могли, бо не було її ніде.
В таких випадках залишається тільки позітхати, або згадати народну мудрість, типу:
«Не наївся – так не налижешся».
«Їжте тепер, бо вночі не дамо»
Так це я до того, що дивлюсь я на наш склад спешіаліті кави, або «гурме» - і бачу, що кілька сортів підходять до кінця. Десь почали останній мішок, а десь – так ще менше лишилось. Деякі з цих кав і справді унікальні і коли вони у нас закінчаться – то купити їх найближчими роками навряд чи ще десь вийде. В обшим, ось по чому скоро буде ностальгія:
САЛЬВАДОР. ПАКАМАРА, ФІНКА САНТА ЛЕТІСІЯ:
http://gastra.com.ua/ru/magazin-kofe/katalog/monosorta/salvador.-pakamara-finka-santa-letisiya/
ЇРГАЧЕФ, БОРБОЯ:
http://gastra.com.ua/ru/magazin-kofe/katalog/monosorta/jirgachef-borbojya-suxaya-obrabotka/
Колумбія, Альто Дель Обіспо:
http://gastra.com.ua/ru/magazin-kofe/katalog/monosorta/kolumbiya-alto-del-obispo/
Ефіопія, Лекемпті, Ліс Гердежа:
http://gastra.com.ua/ru/magazin-kofe/katalog/monosorta/efiopiya-lekempti-les-gerdezha/
Бурунді, Ругабо:
http://gastra.com.ua/ru/magazin-kofe/katalog/monosorta/burundi-rugabo/
Ефіопія, Сідама, Шілчо:
http://gastra.com.ua/ru/magazin-kofe/katalog/monosorta/efiopiya-sidama-shilcho/
