Про каву і вино
Про каву і вино.
Світ кави і світ вина, як і все інше в цьому світі - запутані й пов’язані. Часто самим неймовірним чином. В «кавовому» світі іноді зараз вважають, що якісна кава, яку ми називаємо «спешіаліті» - йде шляхом розвитку якісного вина. На поверхні, тобто на полицях винних магазинів – цей «шлях вина» виглядає як величезна різниця в якості і ще більш неймовірна – в ціні. Коли пляшка «вроді б хорошого» вина коштує 5 євро. Інша пляшка, «просто хорошого» – 50. А третя, «дуже хорошого» - 500. Про те, як роблять хорошу каву і яких трудів це вартує – я постійно пишу тут. А як виглядає світ вина в глибині, тобто там, де роблять вино? Там теж все дуже по-різному.
Якось я познайомився з австрійським виноробом, що робить біодинамічні вина ціною 25-75 Євро за пляшку.
Звати цього винороба Петер Вейдер-Мальберг. В молодості він вчився на художника, потім трохи вивчав економіку, працював директором рекламної агенції у Відні. Але щось штовхнуло його з цього більш-менш творчого шляху на зовсім творчий. І в 1991 він вступив до коледжу, за спеціальністю «Виноградарство», в Долині Напа, що в Каліфорнії (США). Потім була робота і навчання на кількох виноробнях Швейцарії, США, Італії, Німеччини. Чотирнадцять років працював Петер головним виноробом у великому маєтку Графа Хардегга, в австрійському регіоні Вейнвіртель. Петер перевів цю виноробню, з площею виноградників в 40 Га на біодинамічний стиль виноробства. Петера кілька раз «заносило» аж в Нову Зеландію, де він кілька сезонів стажувався й трудився на тамошніх виноробнях, знаменитих на весь світ своїми білими винами. А з 2008 – став самостійним виноробом і маркетинговим консультантом, заснував власну виноробню в містечку Spitz an der Donau (Пік-Над-Дунаєм), в регіоні Вахау, найвідомішому винному регіоні Австрії.
Треба сказати, що поняття «робота на винограднику у Вахау» - це не зовсім те, що звичайно ми бачимо на фотографіях в глянцевих журналах. В журналах ми бачимо доглянутих, частенько пузатеньких мордастеньких виноробів, що стоять з бокалом вина на фоні нескінченних рівних рядів винограду, з працюючим вдалині трактором. Відмінною ж рисою виноградників Вахау є те, що вони розташовані на терасах в долині Дунаю, з крутими кам’янистими схилами. У Вахау виноград можна вирощувати й збирати тільки повністю вручну. Ніяка техніка на таких схилах працювати не може і тому виноградарство тут вимагає в 5-10 раз більше людської праці. Тому, в наш «лінивий» час багато старовинних терас у Вахау знаходяться на грані забуття. І така перспектива може змінити ландшафт Вахау до невпізнання. І тому Петер поставив за мету захистити як можна більше таких терас зі старими лозами од забуття і вирубки. Не дивлячись на те, що праця на цих виноградниках ручна і важка – Петер впевнений, що якість вин з них настільки унікальна, настільки наповнена неповторних особливостей, що ця робота окупиться.
Зараз Петер обробляє уже шість таких ділянок: Бранштатт, Брюк, Хохрайн, Вейтенберг, Бушенберг, Кройтлес. Більшість лоз на цих виноградниках од 30 до 55 років. «Питкість» вин і їх здатність до витримки – ключові параметри для вибору Петером ділянок для роботи. Він створює тонкі, надзвичайно елегантні вина, з філігранною мінеральністю і живістю, здатною розвиватися і покращувати вино багато років. Петер робить білі вина Грюнер-Велтлінер, класичне вино регіону Вахау, дуже різне, бо виноград вирощено на відмінних за характером теруарах. Також він виробляє Рислінг. З одних ділянок він виходить з яскравим фруктовим характером, тонкою мінеральністю і пряними нотками. З інших – потужний і мінеральний, здатний до багаторічної витримки і розвитку.
Заходьте глянуть детальніше: www.veyder.malberg.at
Або тут: https://www.facebook.com/peter.veydermalberg?fref=ts
Як ви може зрозуміли з попереднього тексту – Петер мене своїми винами вразив. А після того, як я вдома «розпробував» його вино, то можна сказати, що і підкорив. Дякуючи йому я розширив для себе «винний горизонт», закохавшись в тендітні білі вина Вахау. А що ж про каву, спитаєте ви? Коли ми с Петером познайомились на презентації його вин - я був у футболці з емблемою Чемпіонату Світу з Каптестінгу. Петер мене почав розпитувати, я розповів трохи про світ обсмажування спешіаліті кави, про роботу і чемпіонати баріста й каптестерів, про пошуки «Бога в чашці». Загалом, привідкрив йому очі на весь цей «двіжняк», котрий здається таким «крутим» нам, «кавовим» людям. Але про який далеко не всі (м’яко кажучи) чули в «інших світах». І тоді Петер мене «убив наповал» - він розповів, що теж любить каву і що недавно їздив до Італії і привіз звідти 40 кг «відмінної робусти». Я звичайно був «ошарашений» - як може людина, що робить і п’є найелегантніші білі вина по по 75 Євро за пляшку – пити якусь жахливу вонючу робусту, красна ціна якій – 5 Євро/кг?! І взагалі, нафіга людині зразу 40 кг цієї самої «відмінної робусти»? На що він відповів, що так багато зразу купив, «щоб два рази в магазин не бігать», що він буде ту робусту ще рік пить. Я тоді трохи подивувався, попробував пояснити йому різницю між хорошою арабікою і робустою, між свіжо-обсмаженою кавою і стародавніми «сухарями». Пояснив йому також, чому на його домашній еспрессо-машині (купленій приблизно за 30 Євро в супермаркеті) не вийде приготувати такий еспрессо, як готують в італійських кав’ярнях. Ну, такі «просвітительські» бесіди ми всі часто проводимо з любителями «відмінної італійської робусти». Але нечасто такі бесіди до людей «доходять».
З тої нашої зустрічі пройшло мабуть більше року. Якось пізно вечором я в метушні збирав рюкзак для подорожі по кавовим місцям Ефіопії. Завтра вранці літак. І тут у мій фейсбук хтось «постукав». Виявилось, це Петер прислав повідомлення. Він купив крутющу еспресо-машину і професійну кавомолку. І знайшов десь недалеко свіжо-обсмажену каву. І запрошує мене при нагоді заїхати, спробувати смачний еспресо. :)
От і скажіть мені після цього, що кава і вино ніяк не пов’язані. І що в світі трапляється щось випадково. :)
