20.07.2015

Шакісо. Кавова ферма в Сідама, Ефіопія

Шакісо. І Хайле Габре.

В основному добре відома всім ефіопська кава Сідама переробляється на кооперативних млинах, чи токах. У цих кооперативів нема своєї землі, тобто кавовими плантаціями вони напряму не володіють. Каву для них вирощують  на своїх ділянках дрібні фермери, пайщики кооперативів чи просто самостійні землероби.  Кооперативи - купують обладнання, облаштовують переробні токи, склади, купують транспорт, наймають спеціалістів і т.д.  При цьому кожен фермер (член кооперативу) сам вирощує і збирає свій урожай кавових ягід і доставляє його на переробку на кооперативний тік.

Але на початку 2000х в районі Шакісо було засновано три великі приватні кавові ферми: Шакісо, Суке Куто і  Нефас. У цих ферм є власні ділянки землі, вони самі улаштували розсадники для саджанців, збудували переробні токи і одержали право самостійно експортувати каву.  Родоначальником цього руху став Хайле Габре.

Зараз він і його родина володіють фермою Шакісо.  Хайле Габре близько  70 років. Він народився в цих місцях, в районі Шакісо. Як він сам розповідає, тоді це були глухі гірські місця, ніякої промисловості, ніяких доріг. На всю округу була одна-єдина школа, яку заснували шведські місіонери. В ту школу Хайле і пощастило попасти і він досі дуже вдячний школі за науку,  що він таки «вибився в люди».  По національності Хайле оромо, але ще в дитинстві, як і більшість місцевих дітей  він навчився мовам інших місцевих народів – Сідама, Гуджі, Амхара, а в школі ще й англійську вивчив. Після школи Хайле попав до армії. Якраз в час його служби трапились буремні події в історії Ефіопії – почалася революція, в ході якої як зараз модно говорить «хунта», тобто військові  підняли бунт,  скинули і стратили імператора Хайле Селассі. Ще він відомий як Рас Тафарі. Рухнула най-триваліша імператорська династія на планеті.  Та «хунту» тоді підтримали не всі військові. Хайле Габре якраз був серед тих, хто захищав імператора. За що і поплатився. Новий «демократичний» режим «впаяв» йому за це три роки тюрми. Поки Хайле воював та сидів – «хунта» плавно перетекла в «дерг». Це щось на зразок нашої «диктатури пролетаріату» або китайських «хунвейбінів». Вони представників колишніх правлячих класів, та і просто тих, хто невдало «попав під гарячу руку» винищували тисячами, без судів та інших «непотрібних формальностей». Загалом, це була жорстока  військова диктатура, яка об’явила, що буде будувати комунізм, дружить с СРСР проти Америки й інших проклятих капіталістів.  Як мені розповідав один знайомий ефіоп, в ті часи мама його вчила, що як він йтиме вулицею і зустріне військового – то повинен опустить голову і ніколи не дивитись тому в очі. Тому що той може побачить в очах щось таке, що йому не сподобається – і тоді горя не оберешся. Так ефіопи й ходили багато років опустивши очі в землю. Немов би шукають загублений кимось комунізм.

І в цей час Хайле Габре вийшов з тюрми. В рідні місця повернутись у нього зразу не вийшло, тому що нова влада влаштовувала якісь там примусові переселення народів. Його рідні теж звідти кудись втекли від репресій. Хайле ж попав на роботу в один із новостворених  кавових кооперативів.  Там добре себе зарекомендував, а крім того ж він був грамотний хлопець і вже з багатим життєвим досвідом. І його послали учитись в СРСР, щоб правильно організовувати кооперативний рух. Вчився він  в Кооперативному Інституті, що в Митищах, в Москві. Тому прекрасно розмовляє російською. Причому навчався він там уже в досить зрілому віці, коли йому вже було під 40 років. Повернувшись в Ефіопію – він спочатку очолив кооператив, потім просунувся на більш високі керівні посади. Поки Хайле навчався та вперто дряпався по щаблях службової драбини – знов продовжилась революція, дерг прогнали. Лідер комуністів, товариш Менгісту Хайле Маріам (великий друг радянського народу і лічно Л.І.Брежнєва) втік до Зімбабве, де й досі ламає ручки і ховається від судів. Еритрейські сепаратисти після жорстокої війни відкололись від Ефіопії. Знов повернувся капіталізм і люди стали піднімати очі від землі, щоб хоч перехреститись. А Хайле врешті-решт став Комісіонером, що приблизно означало посаду Міністра Кави Ефіопії. На цій роботі звичайно ж у нього було дуже широке коло спілкування з провідними кавовими спеціалістами. В 90ті роки в цих колах виникла ідея просувати ефіопську каву не як уніфікований товар, а  як делікатес, як спешіаліті, тобто  продукт унікальний за своїми якостями,  в залежності від місця вирощування та способу обробки. Хайле став творцем і свідком першого успіху цього руху. Як він розповідав, в успіх він повірив, коли виставляв таку ефіопську каву на виставці в Лос Анжелесі. Тоді до його стенду вилаштувалась  черга приблизно в 700 чоловік,  що бажали спробувати спешіаліті-сорти кави Ефіопії. Десь в ті часи у Хайле виникла ідея заснування приватних кавових  ферм, котрі могли б забезпечити більш високий рівень якості кави, в порівнянні з тоді вже звичайними кооперативами. Він покинув  посаду комісіонера і почав будувати таку кавову ферму, в рідному Шакісо. Зараз це досить велике  господарство, з 640 Га кавових плантацій, розсадник для саджанців, переробний тік, транспорт, склади на місці в Шакісо і в Аддіс-Абебі, з лабораторією і експортною фірмою. Експортом, маркетингом кави,  транспортом та складами займаються діти, а  Хайле живе й працює на фермі. Як він каже, це найважливіший етап роботи, що найбільше впливає на якість. Завдяки якості кава Шакісо  заробила високий авторитет. Вона цінується любителями якісної кави по всьому світу – в Австралії, США, Японії, в Європі.

Про гостинність Хайле з подякою згадують кавові мандрівники зі всього світу. В сезон збору урожаю він ставить у дворі великий намет, де можуть розміститись 10-12 гостей. Якраз перед нашим приїздом була сильна буря і намет повалило і порвало вітром. Тому нас Хайле розмістив у різних  кімнатах і в коридорах контори. Ми приїхали під вечір і потрапили на самий початок митої обробки зібраного за день урожаю. Кожному дали попрактикуватися у висипанні мішків  ягід в бункер депульпера

 і провели детальну екскурсію по всьому технологічному процесу.

Потім була вечеря і посиденьки біля багаття з пахучих евкаліптових дров, з місцевим різновидом шашликів і екзотичним «віскариком».

Поки ми відпочивали – приїхала ще одна машина зі свіжозібраними ягодами. Щоб ви знали, мита кава – це чиїсь важкі нічні зміни на кавому млині.

Робота ця звичайно не з самих легких. Але як говорили самі робітники, це все ж краще, ніж робота золотошукача, котрі миють золото в ямах на протилежному березі річки. Там цілий день треба стоять в багні, лопатою копати землю, тягати в важких корзинах до води й промивати в лотку, уважно видивляючись золоті піщинки.

Прокинувшись ще затемно я чув, що на току ще гудуть двигуни депульпера і насоси. А до ранку  увесь вчорашній урожай було перероблено і складено в басейни для ферментації.. Все кругом було прибрано, вимито, сяяло чистотою і млин був готовий прийняти урожай нового дня.

Вранці ми ще прогулялись по млину. Посадили власними руками кілька молодих кущиків кави, посеред кукурудзи, що захищає маленьку каву од палючого гірського сонця.

Ще Хайле показав нам свою нову ідею – йому з Уганди привезли саджанці ванілі.

Він їх висадив  і збирається отримати врожай цієї капризної, але такої ароматної тропічної культури. Потім Хайле повіз нас на кавову плантацію, що розташована за пару кілометрів од млина. Це фактично ділянка дикого лісу, який трошки прорідили і в підліску висадили кущі кави.

 Як по моїм враженням жителя «середньої полоси» - тут неймовірне буйство природи, життя і фарб.

Величезні дерева, ліани, квіти скрізь, спів пташок, гудіння комах,  крики якихсь невидимих звірів відкілясь з глибини долини.  Ну і кава звичайно ж.

 

Поки що нам не пощастило привезти в Україну каву Шакісо. Але ми її привеземо – адже повинна буть в житті мрія про щось велике, світле і смачне :) .

Ну… Ви ж знаєте, що ми знаєм, що життя треба прожить так, щоб пить хорошу каву :).

email*

Новий пароль інструкція надіслано на ваш E-mail

Ім'я
E-mail*
Номер телефону
Пароль*

На ваш E-mail вислано посилання з підтвердженням реєстрації

Увійти через Facebook

Товар додано в кошик