Чай із ІУ (одна з Шести Чайних Гір), район Пу Эр.
Зроблений в 2004 році, в невеличкій сімейній чайній майстерні сім'ї Лін. Вже 50 років вони орендують ділянку на схилі гори, де ростуть великі чайні дерева, які називають Гу Шу. Це не кущики, яким ми звикли уявляти чай. Це великі дерева, більше 10 метрів заввишки. Наймолодшим з них – біля 200 років, є дерева набагато старше, їм коло тисячі літ. Всі ці дерева охороняються законом і збирати листя з них можна тільки в означені сезони два рази на рік, в дуже обмеженій кількості.
Цей зелений Пу Ер із ІУ, у вигляді класичного пресованого китайського пу-ерного "млинця", вагою 380 грам. Знайшли ми його в Китаї, під час "експедиції" в листопаді 2012 р. На поважний вік вказує перш за все характерний колір листя. У нас була можливість порівняти його по кольору листа і по якості напою з іще кількома зразками чаю, близького по часу виробництва з того ж регіону ІУ. Порівнювали ми і в Китаї і тут. По смаковим якостям був найкращим з оцінюваних зразків. Зараз уже його можна називати "зеленим" тільки умовно. Як кажуть, тільки з метою класифікації. Він дає настій золотисто-коричневого відтінку, колір якого більше нагадує той чай, який ми називаємо "чорним".
Але це зовсім інший чай, ніж "чорний Пу Ер", що став модним в наших краях останніми роками. З тим Пу Ером цей чай об’єднує тільки назва місця походження. Технологія виробництва зеленого Пу Еру – набагато старша за технології чорного. Чорний Пу-Ер в Китаї почали робити вже при комуністах, в 1970-ті роки. А зелений Пу-Ер робили за багато століть до цього. Зробити такий чай складніше і в основному він дорожче чорного. Хоча, чорні Пу-Ери бувають різні і прямого зв’язку між технологією виробництва і ціною – нема.
В загальних словах, технологія зеленого Пу-Еру виглядає так: чайне листя підв’ялюють, скатують, підсушують. Потім – його трошки розпарюють і пресують кам’яним пресом. Всі ці процеси в залежності від якості листа, погоди, часу, рецепту змішування – дуже відрізняються по інтенсивності, тривалості і технічних прийомах. А найголовніше, щоб зелений Пу Ер набув округлого приємного смаку, без гіркоти і терпкості свіжого чайного листа – його потрібно витримати, краще на протязі кількох років. У спресованому листі постійно триває плавна природна ферментація. Колір листа чаю з часом темнішає. Смак і аромат чаю дуже суттєво покращується.
В старі часи караванними шляхами цей чай доставляли в Тібет, Монголію, Середню Азію, Сибір. Путь в багато тисяч кілометрів «до споживача» - займав багато місяців, а то і років. І в дорозі цей чай ставав все кращим. Зараз (як писав "український поет Чехов" :) : «…дарогі сталі карочє, купци скупєє, народ бєднєє, хлєб дароже, всьо ізмєльчало і сузілась да крайнасті». І покращився тільки справжній старий-добрий зелений Пу-Ер.
Не обов’язково купувати цей чай "всліпу". Ви можете оцінить його, попробувавши в кав’ярнях KofeIn і після цього купить (чи не купить ;) цілий "блін" собі додому.
Зберігати його бажано замотаним в оригінальний папір, можна в якійсь закритій посудині. Головне – щоб було сухо і не було контактів зі сторонніми запахами. Воду краще використовувати м’яку , із загальною мінералізацією 0,1-0,4 г/л, типу "Моршинської", "Роганської" і т.д. Заварювати кип’ятком, 5 г чаю на 300 мл., у фарфоровому або глиняному чайнику. Настоювати 3-4 хвилини.
Настій оранжево-коричневий, по ободку - золотистий. Складний, переливчастий, мінливий аромат. За роки витримки чай набув глибини, котру можна собі уявити як мережу корінців, що з часом вростають все глибше і глибше в стародавні гори Індокитаю, долини Меконгу. Знавці Пу-Ера чай такого віку відносять до категорії "високих матерій".
Це багатогранний і глибокий чай. Спочатку буває складно однозначно сказати, бадьорить він чи заспокоює. Але коли п’єш його довго - то починаєш розуміти, що він урівноважує і гармонізує. У потрібний час він робить те, що потрібно.
